Міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднила нові свідчення про стан української журналістки Вікторії Рощиної, яка померла в російському полоні.

У звіті зазначено, що під час етапування у 2024 році з в’язниці в Таганрозі до СІЗО в Кізелі журналістка перебувала на межі виснаження. Люди, які бачили її тоді, описували Вікторію як «худющу, кволу жінку», а дехто казав, що вона була «жовта», як «жертви Голодомору».

За словами свідка, шлях до Кізела тривав чотири дні: спочатку етапували поїздом, потім у фургонах. У матеріалі йдеться, що деякі ув’язнені віддавали Вікторії частину своєї їжі, бо знали її як журналістку, яку заарештували за те, що вона говорила правду. Водночас сама вона відмовлялася їсти, пояснюючи це словами: «тут катують наших хлопців».

RSF встановили, що попри важке етапування Вікторія прибула до Кізела живою. Це, як зазначено, підтверджує спільне розслідування з медіа Слідство.Інфо, проведене у вересні 2025 року.

Після прибуття до Кізела Вікторія почувалася зле: часто втрачала свідомість, але насильство щодо неї не припинялося. У матеріалі сказано, що у в’язниці били всіх ув’язнених, зокрема під час перевірок камер. Також описані нелюдські умови утримання: переповнені, вологі та холодні камери.

Свідок повідомив, що напередодні смерті, 18 вересня 2024 року, Вікторія почувалася дуже погано. Вона попросила в охоронця чаю і навіть запропонувала заплатити пізніше, але у відповідь почула: «Ти більше не кажи таких дурниць, ти не в тому місці, ти не в тому становищі, щоб щось просити».

Згодом до неї прийшов медпрацівник. «Вони її там приводили до тями, щось їй вкололи, здається», — розповів свідок. Наступного дня повідомили про її смерть.