Європейська оборонна промисловість переживає стрімке зростання, адже країни регіону намагаються виконати укладену рік тому угоду НАТО про підвищення витрат на оборону до 3,5% ВВП до 2035 року. Члени Альянсу в Європі прагнуть відновити свої збройні сили, щоб бути готовими до потенційного нападу з боку Росії.

Як зазначає The Economist, Європа готується до протистояння з РФ без підтримки США. Поштовхом до цього стало повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

У виданні навели приклад заводу Hagglunds у Швеції, що належить оборонній компанії BAE Systems. Якщо ще 10 років тому підприємство скорочувало витрати заради виживання, то тепер британська компанія нарощує виробничі потужності у п’ять-шість разів, щоб відповідати різкому зростанню попиту.

За словами генерального директора компанії Томмі Густафссона-Раска, виторг BAE Systems піднявся з 211 млн доларів у 2018 році до 1,1 млрд доларів у 2025 році й наближається до рівня понад 2 млрд доларів на рік.

BAE Systems, нагадали журналісти, випускає бойові машини піхоти CV90, які використовують, зокрема, українські війська. На знак вдячності за підтримку 21-а окрема механізована бригада навіть передала компанії український прапор із написом “Дякуємо, завжди”.

Водночас переозброєння Європи має і зворотний бік. На нещодавній демонстрації в Брюсселі тисячі людей вийшли на вулиці з гаслом “Добробут, а не війна”. Минулого року в Італії профспілки також організували протест, вивівши близько 500 000 осіб проти збільшення витрат на оборону.

The Economist підкреслює, що Європі в будь-якому разі доведеться шукати компроміс, якщо вона хоче отримати більш боєздатні збройні сили. Для цього потрібні або більші державні запозичення, або підвищення податків, або скорочення соціальних витрат, або поєднання всіх трьох варіантів.

Журналісти зазначають, що далеко не всі європейські члени НАТО зможуть вийти на рівень 3,5% ВВП, якщо й надалі збільшуватимуть оборонні витрати нинішніми темпами. Це стосується навіть Великої Британії та Франції.

У виданні вважають, що ця тема може спричинити жорсткі суперечки на саміті НАТО 7–8 липня в Анкарі. Раніше президент США Дональд Трамп і американський міністр оборони Піт Хегсет уже критикували європейських членів Альянсу, заявляючи, що ті користуються гарантіями безпеки США, одночасно забезпечуючи своїм громадянам щедрі пільги та тривалі відпустки.

Найближче до бажаного показника 3,5% ВВП перебувають передусім країни, які найбільше відчувають загрозу з боку Росії, зокрема країни Балтії та Польща. Литва для цього запровадила новий податок — “внесок на забезпечення безпеки”, а Фінляндія суттєво скоротила видатки на охорону здоров’я та соціальні послуги.

За оцінками рейтингового агентства Fitch, загалом 11 європейських країн покривають щонайменше половину зростання оборонних витрат за рахунок підвищення податків або скорочення інших видатків. Опитування аналітичного центру “Європейська рада з міжнародних відносин” свідчать, що це зазвичай легше зробити в державах, розташованих ближче до лінії фронту, де більшість населення підтримує урізання соціальних витрат заради фінансування оборони.

Окремо у виданні згадали країни, які мають значні можливості для запозичень, — Данію, Швецію та Німеччину. Вони планують довести оборонні витрати до 3,7 % від ВВП до 2030 року.

Водночас є держави, які прагнуть досягти мети, але мають обмежені можливості для запозичень і слабку підтримку підвищення податків або скорочення соціальних виплат. Серед них — Велика Британія та Франція.

Як зазначає видання, становище Великої Британії настільки складне, що минулого місяця міністр оборони Джон Хілі подав у відставку через мізерне заплановане збільшення бюджету. Після подальших суперечок було погоджено лише невелике підвищення на 0,1% ВВП до 2030 року, що загалом дасть 2,7%. Аналітики сумніваються, що країна зможе вийти на 3,5% до 2035 року.

Франція, за оцінкою The Economist, відстає ще сильніше. Париж планує довести витрати на оборону лише до 2,5% ВВП до 2030 року, але навіть для цього доведеться йти на компроміси у формі підвищення податків або скорочення бюджету в інших сферах.

Є також країни, які демонструють байдужість до підвищення оборонних витрат. Іспанія, наприклад, домоглася для себе винятку та заявила, що зупиниться на рівні 2,1% ВВП.

Португалія теж залишається серед таких держав: вона витрачає на оборону лише 2% від ВВП. У країні запевняють, що вийдуть на цільовий показник до 2035 року, але, як зауважили журналісти, не докладають для цього жодних зусиль.

Італія раніше звітувала про 39-відсоткове збільшення витрат, щоб минулого року досягти 2% ВВП. Однак, як наголосили у виданні, реальне зростання склало лише 7%, а решта була наслідком бухгалтерських хитрощів.

The Economist наголошує, що проблема полягає не тільки в можливому недосягненні цільових показників, а й у тому, як саме ці кошти витрачаються.

Багато європейських держав, за оцінкою видання, надто багато вкладають у власну промисловість, що веде до фрагментації. У Європі використовують 12 типів танків і виробляють п’ять різних моделей гаубиць, тоді як в Америці існує по одній моделі кожного виду.

Є і приклади відверто неефективних витрат. Минулого місяця Німеччина скасувала програму суднобудування вартістю 10 млрд євро, оскільки вона відставала від графіка, а її вартість зросла до 18 млрд євро. У результаті 2,3 млрд євро було витрачено на фрегати, які військово-морський флот так і не отримає.