Листування генерал-майора Романа Демурчиєва: мат, презирство до командування та ознаки воєнних злочинів.У розпорядженні журналістів опинився масив гігабайтів переписок та голосових повідомлень генерал-майора рф Романа Демурчиєва — заступника командувача 20-ї загальновійськової армії у складі угруповання «Захід», що діє, зокрема, на Лиманському напрямку. Демурчиєву 49 років, він уродженець Казані, випускник Рязанського училища ВДВ, учасник двох чеченських війн. У 2023 році указом путіна йому присвоєно звання генерал-майора. У 2024 році його військова кар’єра отримала подальший розвиток — він став заступником командувача 20-ї армії, раніше командував 42-ю мотострілецькою дивізією, підрозділи якої стояли на Запорізькому та Донецькому напрямках.Масив даних перевірено Центром медіаекспертиз Університету Колорадо в Денвері, де підтвердили з високим ступенем імовірності збіг голосу Демурчиєва з публічними записами різних років. Міжнародний центр дослідження даних DARC не виявив ознак технічного втручання. Зміст переписок зіставлено з подіями 2022–2024 років за участю українських військових 3-го армійського корпусу, підрозділи якого воювали проти 20-ї армії рф.У переписках зафіксовано фото відрізаних людських вух, які Демурчиєв пересилав співслужбовцям та дружині. Обговорюються тортури українських військовополонених, випадки вбивств полонених описуються як рутинні епізоди. Один із встановлених за фотографією полонених — 42-річний доброволець із Запоріжжя, який провів понад півтора року в полоні, зокрема в СІЗО на Алтаї, і був обміняний влітку 2025 року. За словами його рідних, до нього застосовувалися побиття та електричний струм. У переписках звучить термін «утилізація» щодо полонених.Середина грудня 2024 року — відеозапис із тепловізора російських військових у районі Макіївки фіксує захоплення українських бійців у полон та подальшу розправу. Українська сторона встановила, що йшлося про військовослужбовців 252-го мотострілецького полку 3-ї мотострілецької дивізії 20-ї загальновійськової армії рф. Командувачем 20-ї армії в той період був генерал Мітяєв. У переписці Демурчиєв повідомляє вищому командуванню про страту полонених.У матеріалах фігурують співробітники фсб. Згадується «Валерій Миколайович Непоп», у телефонних базах позначений як «Валерій фсб» і «Валерій Вимпел», що вказує на можливий зв’язок із підрозділом спецназу фсб «Вимпел». Також згадується співробітник військової контррозвідки з позивним «Грек», якому Демурчиєв передавав полонених, називаючи їх «подарунками». У переписках обговорюється передача полонених разом із протоколами допитів.У масивах даних містяться різкі характеристики на адресу командування та спецслужб рф, включно з формулюваннями «командувач — єбл*н» і «фсб — петушина контора». Обговорюються втрати, нестача особового складу, кадрові призначення, кумівство, переведення на тилові посади. Зафіксовано розмови про національний склад підрозділів, зокрема про чеченські формування «Ахмат» та практику їхніх відпусток.Демурчиєв підтримував постійний контакт із генералом Іваном Поповим, колишнім командувачем 58-ї армії, до складу якої входила 42-га дивізія. Попов отримав звання генерал-майора у 2023 році, командував на Запорізькому напрямку під час боїв за Роботине, після конфлікту з начальником генштабу герасимовим був відсторонений. У 2024 році проти нього порушено справу про шахрайство, пов’язане з розкраданням металоконструкцій для фортифікацій у Запорізькій області. У квітні 2024 року Попов засуджений до п’яти років позбавлення волі та етапований до колонії в Підмосков’ї. У переписках Демурчиєв обговорює з Поповим перекази грошей, «напружує дивізійну братву», а також зізнається у викраденні матеріалів допиту офіцера Самаріна для підготовки співслужбовців до слідчих дій.