Ця історія розповідає про саморуйнування злочинних угруповань через кримінальне дилетантство. На прикладі банди «Коломона» ми бачимо, що «дикий» бандитизм був приречений не лише через зовнішній тиск, але й через внутрішню недолугість.

Криміналіст повідомляє, що в кримінальному середовищі Донецької області стало модним замовленням на вбивства. Молодь, захоплена романтизованим зображенням кримінального життя, формувала недовговічні банди. Відомий журналіст Олександр Кучинський у своїй книзі «Хроніки донецького бандитизму» описує трагічну історію угруповання, яке існувало лише місяць – з липня по серпень 1996 року.

Олександр Коломійцев, 20-річний хлопець, вирішив сформувати власну банду для «насильницького заволодіння особистим майном». Його оточення швидко збагатилось зброєю та автомобілем, але Коломійцев намагався встановити жорстку дисципліну та «общак». Молоді бандити вийшли з-під контролю свого покровителя, а потім повернули зброю проти нього.

28-річний Сєня, який раніше був під контролем Коломійцева, відверто не хотів бачити в Коломійовику рівень, що стало джерелом роздратування для молодих бандитів. Конфлікт щодо данини, яку збирала банда, став публічним приниженням авторитету Коломійцева.

Почався замах на Сєню, який закінчився смертю кількох людей, зокрема студента Антона Воронова. Воронов, один з нападників, загинув від перехресного вогню. Після цього, долю учасників угруповання, як і їхній злет, закінчила кривава трагедія. Коломійцева та інших членів банди було вбито, а Сєня, який отримав легке поранення, зник з радарів.