Понад 8,6 млн доларів з українського оборонного бюджету, через ланцюжок компаній-посередників, потрапили до близького оточення білоруського диктатора Олександра Лукашенка. Українські компанії-постачальники Міноборони купували китайські товари (фляги, підсумки, чохли) не напряму, а через іноземних посередників. Це дозволяло завищувати ціну у 2-3 рази (рентабельність фляг сягнула 200%).
Розслідування журналістів видання NGL.media розкриває цинічну схему: поки Україна веде виснажливу війну, гроші її оборонного бюджету через мережу “прокладок” збагачують оточення Олександра Лукашенка. NGL.media виявило українську бізнес-мережу, яка використовувала бюджетні гроші на закупівлю товарів для ЗСУ через компанії-посередники у Польщі, Литві та Сінгапурі, які контролювали людей, що безпосередньо працюють на білоруський режим. При цьому перепродували ці товари за значно завищеними цінами.
Таким чином, прибутки від українських оборонних замовлень осідали на рахунках структур, що допомагали режиму Лукашенка обходити міжнародні санкції. Українська частина схеми складалася з п’яти компаній, які регулярно брали участь у тендерах Міноборони. Насамперед, увагу привертали ТОВ «Пролог сервіс», «Колтрейн» та «Бізнеском ЛТД». У листопаді минулого року ці три компанії оштрафували на 26,9 млн грн за змову на торгах Міноборони. Тоді ж фахівці АМКУ більш ніж переконливо довели, що ці компанії тісно пов’язані між собою і фактично вели спільну господарську діяльність.
Однією з найцікавіших знахідок АМКУ стала інформація про спільного постачальника. Виявилося, що «Пролог сервіс» та «Колтрейн» купували товари, які потім перепродували українському війську, в однієї і тієї ж польської компанії Nops. Nops купувала ці товари у китайських виробників, а потім перепродувала українським компаніям.
При цьому українські компанії могли б купувати необхідну продукцію безпосередньо у китайців, оскільки подавали на тендери Міноборони документи про те, що вони самі є представниками китайських виробників – але чомусь не робили цього. Коли ж NGL.media вивчили діяльність Nops, з’явилися підозри, що ця формально польська компанія створена білорусами для перепродажу китайської продукції п’яти пов’язаним між собою українським компаніям, яку ті потім постачали для ЗСУ за завищеними цінами.
Польський слідУ липні 2022 року у варшавської компанії Nops з’явився новий власник – 45-річний білорус з польським громадянством Дмитро Шершань. Замість послуг з працевлаштування компанія зайнялася оптовою торгівлею і справи відразу пішли вгору. За підсумками року чистий дохід склав 42,2 млн злотих (358,7 млн грн за тодішнім курсом).
Втім, уся діяльність цього підприємства обмежувалася лише Україною, точніше лише чотирма українськими компаніями – «Пролог сервіс», «Бізнеском ЛТД», «Агротрейдінг груп» та «Юністком». Цим компаніям Nops постачала доволі специфічні товари – військові підсумки, чохли для військових фляг і таке інше. Ще одна українська компанія «Колтрейн» також отримувала ці товари, хоч і не купувала їх безпосередньо у Nops.
Як з’ясували NGL.media, усі українські компанії фактично вели спільну господарську діяльність і тісно пов’язані між собою – зокрема, спільними менеджерами, численними договорами позики між собою та контрактами з Міноборони. Така діяльність вже зацікавила детективів НАБУ, які минулого року під час обшуку в офісі «Бізнеском ЛТД» знайшли статутні, тендерні та інші документи «Колтрейну», «Пролог сервісу», «Агротрейдінг груп» і навіть печатку польської Nops.
При цьому Nops нічого сама не виробляла, а лише перепродувала закуплені у китайських виробників специфічні військові товари, які українські компанії своєю чергою перепродували Міноборони. В результаті це призвело до значного завищення кінцевої вартості, вважає українська антимонопольна служба.
Сінгапурський слідБілорус Дмитро Шершань (Dzmitry Shershan) є власником не лише польської Nops, але й одним із директорів сінгапурської HDE Machinery Pte. Ltd., якою володіє WNC Pte Ltd., ще одна заснована у Сінгапурі компанія. Саме WNC Pte. Ltd. у 2022 році отримала 222,4 млн грн (понад 6 млн дол. США) від вже згаданої української компанії «Пролог сервіс». Дві угоди передбачали постачання великої партії військових фляг та чохлів до них, які потім «Пролог сервіс» з націнкою перепродала в українське військо. Детективи НАБУ, які розслідують цю оборудку, вважають, що постачання фляг і чохлів до них через ланцюжок посередників, що призвело до значного завищення вартості, стало можливим через змову службовців українського Міністерства оборони з керівництвом ТОВ «Пролог Сервіс».
Ще 38,5 млн грн «Пролог сервіс» перерахував литовській компанії Namowa, яку НАБУ також вважає зайвим посередником. NGL.media вивчили фінансову звітність компаній «Пролог сервіс», «Колтрейн», «Бізнеском ЛТД», «Агротрейдінг груп» та «Юністком» і виявили, що сукупний дохід групи у 2022-2025 роках, за даними YouControl, склав майже два мільярди гривень, або близько 50 млн доларів США. Натомість за закупівлю продукції у Китаї вони витратили лише 26,8 млн дол., з яких 8,63 млн дол. заплатили білоруським посередникам. Білоруський слідПопри позірно широкі власні бізнес-інтереси, 45-річний білорус Дмитро Шершань насправді працює найманим топ-менеджером. Він вже більше 10 років очолює сінгапурську компанію Belazia Pte. Ltd., яка є офіційним дилером у південно-східній Азії машинобудівної компанії БелАЗ. При цьому дилер може бути цілком незалежним від виробника і працювати згідно з укладеною угодою. Але не у цьому випадку. Як доводять білоруські розслідувачі, дилери БелАЗу не бувають незалежними компаніями – всі вони працюють лише через офіційний та напівдержавний Торговий дім «БелАЗ», 45% якого належить білоруській компанії «Президентський спортивний клуб”, яку контролює середній син Олександра Лукашенка – Дмитро Лукашенко. Отже, директор компанії Belazia не є самостійним бізнесменом на ринку, як і сама компанія не є самостійним дилером. А те, що її фактичним засновником є WNC Pte свідчить про те, що і ця компанія не є самостійною, а контролюється Торговим домом “БелАЗ”.