Архіви позначок: Київ

Занедбані укриття при наукових інститутах Києва залишаються недоступними для містян

Оприлюднено автором

У Києві й досі є сотні закритих бомбосховищ під старими науковими інститутами, куди звичайні містяни не мають доступу. Про це 31 липня в ефірі повідомив києвознавець Кирило Степанець.

Проблема недоступних і непридатних укриттів у столиці існує не перший рік. Раніше кияни закликали прибрати треш-укриття на Русанівці, де замість безпечного місця під час обстрілів знаходили шприци та порожні пляшки.

Як повідомляє “Інформатор”, із часів Другої світової війни у Києві збереглося близько тисячі бомбосховищ і мінібункерів. Водночас майже половина з них перебуває в незадовільному стані. Видання kyivschina24.com з посиланням на слова краєзнавця Кирила Степанця в ефірі “Вечір. LIVE” зазначає, що найкраща ситуація зараз у медичних закладах, а найгірша — у старих науково-дослідних інститутах.

За словами Степанця, у лікарнях становище значно краще, ніж на частково закинутих підприємствах і в науково-дослідних установах. Він наголосив, що в більшості київських лікарень бомбосховища вже повністю оновлені після масового ремонту та переобладнання.

Києвознавець також розповів, що в столиці є близько 30 старих науково-дослідних інститутів, і в кожному з них свого часу будували бомбосховища. Деякі з таких установ мають навіть по три окремих великих укриття. За його словами, ці об’єкти розраховані на 600 або 1200 людей, а для їхнього відновлення потрібні відносно невеликі кошти.

Степанець зазначив, що такі укриття могли б суттєво посилити систему цивільного захисту Києва. Однак зараз вони фактично залишаються недоступними для мешканців.

Питання доступності бомбосховищ у столиці щоразу загострюється після масованих обстрілів, коли люди шукають прихисток, але не завжди можуть його знайти. Стан старих укриттів при інститутах лише посилює вже наявні проблеми з доступом до підземних станцій метро та зі станом наявних сховищ у житлових кварталах.

У Києві різко побільшало звернень щодо торгівлі людьми

Оприлюднено автором

У столиці впродовж першого півріччя 2026 року зафіксували 120 звернень, пов’язаних із торгівлею людьми. Це майже дорівнює показнику за весь 2025 рік. Раніше столична поліція вже викривала подібні злочини, зокрема рабство під виглядом реабілітації. Майже половина постраждалих — внутрішньо переміщені особи. Про це 30 липня повідомила заступниця голови КМДА Марина Хонда, передає “Інформатор”.

За словами Марини Хонди, у Всесвітній день протидії торгівлі людьми було озвучено зростання кількості звернень. Вона зазначила, що війна суттєво посилила ризики потрапляння людей у такі ситуації: часто причиною стає не необережність, а складні життєві обставини. Додаткову вразливість створюють втрата житла, роботи та вимушене переміщення.

Від 2022 року до першого півріччя 2026-го міські служби отримали 320 звернень щодо торгівлі людьми. Із них 155 надійшли від внутрішньо переміщених осіб. Якщо у 2022 році було лише 5 таких звернень, то за перші шість місяців 2026-го їхня кількість зросла до 120. Серед постраждалих є жінки, чоловіки та діти. Йдеться про випадки трудової експлуатації, сурогатного материнства та використання людей у збройних конфліктах.

“Я переконана, що місцева влада сьогодні – не просто виконавець державної політики. Це той, хто об’єднує державні служби, поліцію, громадські організації в одну мережу – щоб людина, яка постраждала, отримала допомогу швидко і без повторної травматизації”, – наголосила Марина Хонда.

Окремо у місті наголошують на важливості профілактики. Завдяки превентивним заходам вдалося запобігти 16 ситуаціям, у яких молодь, що здобувала робітничі професії, могла стати жертвою торгівлі людьми.

У разі підозри, що людина або її близькі стали жертвами торгівлі людьми, у Києві можна звернутися на безкоштовні гарячі лінії. Йдеться про урядову лінію 1547, а також телефон Служби у справах дітей та сім’ї КМДА — 044 484 05 25.

У владі підкреслюють, що важливо не тільки реагувати на вже зафіксовані випадки, а й не допускати нових. Саме тому профілактичні програми спрямовують передусім на вразливі категорії населення, зокрема на людей, які через війну опинилися у складних життєвих обставинах.

Суд скасував штраф для ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» через помилку в електронному листуванні з «ПлейСіті»

Оприлюднено автором

Київський окружний адміністративний суд визнав протиправним і скасував рішення Державного агентства України «ПлейСіті» про накладення штрафу в розмірі 400 тисяч гривень на організатора азартних ігор — ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.». Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» із посиланням на справу № 320/8281/26.

Спір виник після розгляду скарги одного з гравців. 21 листопада 2025 року регулятор «ПлейСіті» надіслав до ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» запит із п’ятьма питаннями щодо реєстрації акаунту гравця, його участі в бонусних програмах, виплати виграшів і листування зі службою підтримки.

28 листопада 2025 року, у межах встановленого строку, гемблінговий оператор відправив на офіційну електронну адресу регулятора лист із 10 PDF-файлами, що містили копії чатів із гравцем. Однак через технічну помилку до електронного повідомлення не було долучено сам супровідний лист із систематизованими письмовими відповідями.

Після виявлення цієї помилки компанія повторно надіслала супровідний лист 3 грудня 2025 року. Попри це, регулятор розцінив ситуацію як «несвоєчасне надання інформації» та 19 грудня 2025 року ухвалив рішення № 196-Р про накладення на ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» штрафу в розмірі 400 000 грн, що становить 50 мінімальних заробітних плат.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Державне агентство України «ПлейСіті» допустило суттєві порушення Закону України «Про адміністративну процедуру».

20 липня 2026 року Київський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позовні вимоги ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.».

Створення заказника «Затока Собаче Гирло» у Києві затягується

Оприлюднено автором

Активісти заявляють, що Київська міська державна адміністрація майже рік не розглядає ініціативу про створення ландшафтного заказника місцевого значення «Затока Собаче Гирло», попри підтримку петиції та наявність наукового обґрунтування. Про це йдеться у матеріалі видання «Главком».

За словами активістів, Департамент захисту довкілля Київської міської державної адміністрації ігнорує вимогу киян створити на косі затоки Собаче Гирло ландшафтний заказник місцевого значення. Водночас відповідна петиція давно набрала необхідні 6 тис. голосів, а наукове обґрунтування для звернення підготувала «Українська природоохоронна група». Клопотання про створення цього заказника також підтримало «WWF-Україна» — українське відділення «Всесвітній фонд природи».

Ризики для території в Оболонському районі стали очевидними після планів облаштувати поблизу Собачого гирла паркінг на 700 автомобілів і звести ще один міст — уже третій. Йдеться про 33 гектари рекреаційної території на Дніпрі, де вже є приватна ділянка. Крім того, фірма, пов’язана з Ігорем Мазепою, отримала дозвільні документи для проєктування житлово-адміністративного комплексу на одній із земельних ділянок коси.

Зміни в інфраструктурі поблизу Дніпра цим не обмежуються. Тут уже звели міст «Хвиля Азова» — так званий міст-хвиля — за підтримки «Столиця Груп», яку пов’язують із Владою Молчановою. Видання «Наші гроші» повідомляло, що серед документів, які опинилися у розпорядженні журналістів, був проєкт домовленостей щодо потенційної забудови ділянок у Києві, де згадувалися Влада Молчанова та Денис Комарницький.

У відповідь на звернення киян щодо створення заказника Департамент захисту довкілля КМДА надав відповідь, яка, як стверджується, не узгоджується із законодавством. Посадовці не висловили претензій ні до експертного обґрунтування екологічної цінності території, ні до форми звернення, однак не передали питання на розгляд Київради. Натомість у відповіді йшлося про намір провести опитування щодо створення заказника у «Київ Цифровий».

Раніше мешканці міста у таких питаннях зверталися безпосередньо до депутатів Київради. Однак у 2024 році депутати змінили порядок створення ландшафтних заказників місцевого значення. Відтоді без попереднього схвалення Департаменту захисту довкілля питання не може рухатися далі. За це рішення проголосували «Європейська солідарність», «Удар», «Єдність», «Батьківщина», «Голос», «ОПЗЖ» та особисто мер Віталій Кличко.

Активісти зазначають, що навіть відповідь про необхідність такого опитування їм вдалося отримати не одразу. У встановлений термін чиновники не відповіли, після чого громадська організація «Парк Прирічна» звернулась до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Лише після відкриття провадження та звернення до Департаменту чиновники надіслали лист про плани провести опитування.

Наразі, як зазначається, влада Києва не поспішає навіть із проведенням опитування у «Київ Цифровий», хоча від моменту надання відповіді на звернення минуло 11 місяців. Понад пів року тому керівництво змінилося, і головою Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату став Павло Іванов. За час його керівництва клопотання не розглянули, а опитування не організували.

На думку місцевих мешканців, порушення процедури та затягування часу можуть свідчити про ймовірні плани забудови Собачого Гирла. Попри наявність наукового обґрунтування та успішної петиції за створення заказника «Затока Собаче Гирло», міська влада тривалий час не створює природоохоронну зону і не забезпечує прозорий розгляд цього питання.

У відповіді на запит «Голки» Павло Іванов повідомив, що опитування громадської думки не організували, оскільки чиновники не отримали від громадської організації «Парк Прирічна» узгодженої позиції щодо його проведення. Водночас законність зупинення розгляду клопотання через ідею провести дослідження громадської думки директор департаменту не прокоментував.

Активісти заявили, що були здивовані такою позицією Павла Іванова. У громадській організації зазначають, що у минулорічному листі їх лише поінформували про намір КМДА провести опитування і жодної позиції не запитували. Крім того, активісти вважають, що пропозиція провести на цьому етапі таке опитування є спробою затягнути розгляд клопотання та, ймовірно, викривити його результати.

Голова громадської організації «Парк Прирічна» Гліб Антоненко заявив: «Це показує справжнє ставлення департаменту до створення об’єктів природно-заповідного фонду. Отримувати таку відповідь від посадовця, який багато років займався питаннями природно-заповідної справи та збереження біорізноманіття в Міндовкіллі, – неочікувано. Ця позиція суперечить законодавству і демонструє неповагу до провідних екологічних організацій «Української природоохоронної групи», WWF-Україна та дев’яти науковців і екологів, які розробляли наукове обґрунтування необхідності заповідання коси затоки. Сподіваюся, що така відповідь – прикра помилка через надмірну завантаженість Павла Іванова, і ми нарешті побачимо розгляд нашого клопотання відповідно до законодавства України».

Наразі активісти повторно звертаються до чиновників із вимогою передати ініціативу зі створення заказника «Затока Собаче Гирло» до Київради, як цього вимагає закон.

Вероніка Рабкова отримала частку в рекламному товаристві «Служба реклами “Квірта”»

Оприлюднено автором

Донька начальника територіального сервісного центру МВС у Києві Сергія Рабкова, 20-річна Вероніка Рабкова, стала співвласницею рекламної компанії, у якій працює його колишня дружина Світлана Рабкова. Про це повідомляють розслідувачі.

Йдеться про ТОВ «Служба реклами “Квірта”». За даними Єдиного державного реєстру, Вероніці Рабковій належить 40% статутного капіталу товариства, тобто 12 тисяч гривень. Ще 40% компанії перебуває у власності Віктора Панасевича, а 20% належать Олександру М’яснікову.

Світлана Рабкова, колишня дружина посадовця, працює в цій компанії бухгалтеркою. У декларації Сергія Рабкова за 2024 рік вказано, що від цього товариства вона отримала 67 тисяч гривень заробітної плати.

Основний вид діяльності компанії — комплексне експозиційне обслуговування, виготовлення виставкових стендів, об’єктів зовнішньої реклами, вітрин, інтер’єрів та експозиційних конструкцій. Керівницею товариства зазначена Олеся Возбранна.

Поруч також працює приватне підприємство «Квірта», засноване у 1997 році. Його одноосібним власником і керівником є Віктор Панасевич, який також є одним зі співзасновників ТОВ «Служба реклами “Квірта”».

Крім того, у декларації Сергія Рабкова за 2024 рік зазначено, що його донька Вероніка є співвласницею квартири у Києві.

У Києві 23 липня в центрі міста запровадять тимчасові обмеження руху

Оприлюднено автором

У середу, 23 липня, у центральній частині Києва запровадять тимчасові обмеження руху транспорту та посилять заходи безпеки через візит іноземних гостей.

Про це повідомило Управління державної охорони України.

В УДО уточнили, що в центрі столиці рух транспорту тимчасово обмежать у зв’язку з проведенням охоронних заходів. Крім того, у місті діятимуть посилені заходи безпеки через перебування іноземних делегацій.

Як в Україні розрослася індустрія шахрайських кол-центрів

Оприлюднено автором

В Україні сформувалася масштабна мережа шахрайських кол-центрів, які працюють переважно на іноземні ринки та, за оцінками дослідників, можуть приносити до 1 млрд доларів щомісяця. Попри окремі успіхи правоохоронців, автори дослідження Eurasia Observatory (GI-TOC) «Kyiv Calling» вважають, що ця індустрія не лише зберігається, а й продовжує адаптуватися та розширюватися.

Історія цієї моделі почалася не в Україні. Сценарії, структура та технології відмивання грошей були створені в Ізраїлі у середині 2000-х під виглядом бірж «бінарних опціонів», які заборонили 2017 року. Згодом схема перемістилася до Грузії, а до 2008-го вже закріпилася в Україні.

У середині 2010-х років на промисловий рівень цю діяльність вивела Kyiv-based мережа Milton Group. Вона обкрадала жертв по всьому світу, причому дехто втрачав понад 200 тисяч доларів. Також мережа мала зв’язки з подібними структурами в Албанії, Північній Македонії та Грузії. Після розслідування OCCRP 2020 року про Milton Group індустрію не вдалося зупинити. Навпаки, «офіси», як їх називають у професійному сленгу, а їхніх працівників — «офісниками», стали помітною частиною кримінального середовища. Дніпро навіть отримав від віцеголови Ощадбанку РФ неформальний титул «столиці телефонного шахрайства».

Повномасштабне вторгнення на короткий час практично зупинило активність, однак уже за кілька місяців індустрія відновилася і навіть прискорилася. Якщо традиційні «безконтактні» форми шахрайства, зокрема скімінг банкоматів, майже зникли через посилений патруль і воєнний стан, то соціальна інженерія, навпаки, почала стрімко зростати. За даними Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (EMA), середні втрати від «людяного» шахрайства становлять 202 євро, тоді як при звичайному онлайн-скамі — лише 15 євро. Це означає, що персональний контакт із жертвою робить обман у 14 разів прибутковішим.

Окрему увагу в дослідженні приділено так званому «патріотичному скаму». Після початку війни різко зросла кількість дзвінків у Росію під приводом «б’ємо ворога». Якщо до вторгнення йшлося приблизно про 300 тисяч дзвінків на місяць, то до лютого 2024-го цей показник сягнув до 8 мільйонів дзвінків щодня, а ще 7 мільйонів відбувалися через інші канали зв’язку.

Колишні працівники кол-центрів визнавали, що їм було морально легше обманювати росіян, а дехто навіть намагався таким чином «відмити репутацію». Відомі й серйозніші наслідки: у середині 2023 року понад тридцять підпалів військкоматів у Росії за тиждень сталися після того, як шахрайські дзвінки переконали виконавців, ніби вони співпрацюють із ФСБ у «спецоперації». Путін особисто назвав українські кол-центри «елементом державної політики проти нашого населення».

Водночас реальна картина відрізняється від цього наративу. За даними Кіберполіції, у 2022–2023 роках дзвінки в Росію ніколи не перевищували 10–15% від загального обсягу. Головними жертвами залишаються самі українці, насамперед внутрішньо переміщені особи як найвразливіша категорія. Війна дала шахраям і нові теми: фейкові збори на гуманітарну допомогу та військове спорядження, «викупи» за нібито полонених родичів, обман родин загиблих військових, а також крадіжка даних біженців для подальшого шантажу за кордоном.

Дослідники GI-TOC виділяють п’ять ключових рис, які підтримують цю екосистему.

Перша — відкритість при захищеності. Кол-центри публічно набирають персонал через оголошення на work.ua, olx.ua, robota.ua та в Telegram-каналах, маскуючи вакансії під «менеджера з клієнтами», «бариста» чи навіть «перукаря». Водночас вони орендують офіси в престижних бізнес-центрах у центральних частинах міст. Часто кілька «офісів» одного «грида» працюють в одній будівлі або на відстані кілометра один від одного, як це було зафіксовано в Соломʼянському районі Києва.

Автори звіту провели власне геолокаційне розслідування. За відео в TikTok одного кол-центру в Києві вони змогли встановити точну адресу офісу на вулиці Левка Лук’яненка в Оболонському районі, звіряючи деталі на кшталт кав’ярні на фото, автівки на парковці та жовтого фасаду сусіднього будинку. При цьому самі офіси добре захищені: там встановлені камери, турнікети та використовуються поліграфи для перевірки на «кротів» із поліції чи журналістів.

Друга риса — мережевість і зв’язок із «традиційною» злочинністю. Внутрішня ієрархія суворо вертикальна: є «холодники», які обдзвонюють базу, «клоузери», які «закривають» перспективних жертв на гроші, а також HR, IT-відділ, служба безпеки та адміністратор, який єдиний контактує з реальними власниками. Часто власники контролюють одразу кілька «офісів» у різних містах — так звані «гриди».

Серед найбільших мереж дослідники називають дніпровські угруповання, пов’язані, зокрема, з «злодієм у законі» Лашею Сваном і кланом «Дев’ятки», а також Хімпром. Останній спочатку будував кол-центри для торгівлі синтетичними наркотиками, а згодом переорієнтував цю інфраструктуру на шахрайство і, за деякими даними, керує подібними структурами вже й у Росії, Європі та Азії.

Третя риса — офіційне «дах». Це одна з найскладніших проблем. У Кримінальному кодексі немає окремої статті для такого виду шахрайства, тому справи кваліфікують за загальною статтею 190. Однак, за словами колишніх працівників і народного депутата, який працював у тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, кол-центри регулярно платять правоохоронцям від 10 до 15 тисяч доларів на місяць за «дах». Через це рейди нерідко мають показовий характер: поліція заходить, людей виводять, а вже наступного дня робота поновлюється. Також існує неформальний поділ на «сірі» кол-центри, які працюють лише проти Росії за негласною домовленістю з окремими органами, і «чорні», які працюють проти будь-кого, якщо мають захист.

Четверта риса — глобальне охоплення. Якщо раніше головними цілями були росіяни та українці, то згодом індустрія переорієнтувалася на весь Глобальну Північ. Жертв фіксували щонайменше в 29 країнах — від Чехії й Польщі до Канади й США. Мовні «десктопи» операторів охоплюють навіть японську, китайську та арабську мови. Логіка проста: не працювати у своїй країні й не проти неї, адже транснаціональний скам розслідувати значно складніше й довше.

У звіті наводиться приклад кол-центру в Хмельницькому, який ошукав канадців на менш ніж 5000 доларів. Попри гучні повідомлення про затримання, справа фактично «зависла» вже за кілька місяців, підозрюваних відпустили під підписку, а вилучену техніку повернули.

П’ята риса — технологічна озброєність. У щоденному арсеналі вже використовуються дипфейки, клонування голосу, ШІ-переклад, що прибирає мовний бар’єр, фальшиві банківські застосунки та навіть підроблений двійник державного застосунку «Дія». До березня 2025 року одним із найпотужніших інструментів був телеграм-бот God’s Eye, який збирав персональні дані з соцмереж, пошукових систем і сайтів для побудови детальних профілів потенційних жертв. Зрештою цього бота заблокувала сама Росія. Усередині кол-центрів також діють жорсткі правила безпеки: диск-шифрування VeraCrypt, паролі на 20–30 символів і доступ до CRM лише з «білого списку» IP-адрес.

Окремий розділ дослідження присвячений життю людей усередині цієї системи. Найчастіше набирають молодь 15–28 років, а за деякими оцінками активістів — навіть 14–20-річних. HR-менеджери свідомо використовують фейкові вакансії: «продаж генераторів» може виявитися дейтинг-скамом на Badoo, а «розклеювання листівок» — обдзвоном іноземців. Обіцяні доходи нерідко не відповідають реальності: замість 800–1000 доларів дехто отримував лише 200, а решту нібито мали забезпечити комісії з продажів, яких майже не було.

Робочий темп у таких місцях виснажливий: до 300 дзвінків на день, 12-годинні зміни шість-сім днів на тиждень, постійний нагляд і штрафи навіть за дрібні порушення. Вийти із системи набагато важче, ніж потрапити в неї. «Слабких» «холодників» відпускають без особливих проблем, але успішних «клоузерів» нерідко утримують погрозами та насильством. Колишні працівники розповідали про побиття дротом і навіть про погрози «відвезти в ліс».

Перехід до конкурентного «гриду» вважається особливо тяжким порушенням. Навіть ті, хто залишає цю діяльність без відкритого конфлікту, говорять про психологічні зміни — «черствість, жадібність, порожнеча в очах», як це описала одна з колишніх співробітниць HR-відділу. Водночас, підкреслюють дослідники, найбільша травма дістається жертвам: вони втрачають заощадження, будинки, стикаються з кредитами, оформленими без їхнього відома, а ті, кого ошукали один раз, статистично часто стають мішенню знову.

Формально частина даних свідчить про спад. EMA зазначає, що у 2023 році скам-кол-центри вже не входили до топ-5 кримінальних загроз в Україні. Після призначення Руслана Кравченка новим генпрокурором у червні 2025-го хвиля рейдів також виглядає як ознака реального прогресу: лише в Дніпрі за один місяць провели заходи проти 25 кол-центрів. У грудні 2025-го спільна операція з європейськими партнерами демонтувала транснаціональну мережу з офісами в Києві, Дніпрі та Івано-Франківську, яка обікрала 47 європейців майже на мільйон євро.

Однак автори звіту закликають не поспішати з оптимізмом. Оголошення про вакансії не зникають, а лише переорієнтовуються на глобальний ринок і європейських біженців, з’являючись німецькою, італійською, чеською та словацькою мовами. Змінюється й сама організація роботи: частина операторів переходить на віддалений формат через Starlink і збирається лише раз на тиждень для «нарад», інші орендують промислові чи складські приміщення за містом із посиленою охороною та собаками.

Найбільше занепокоєння викликає поява моделі «кол-центру як послуги» (crime-as-a-service). Уже зараз приблизно за 5000 доларів можна придбати повний стартовий пакет: скрипти, CRM-платформу з підпискою та 10–15 найманих співробітників без урахування оренди приміщення. З розвитком ШІ соціальна інженерія дедалі частіше передається ботам, а не людям: йдеться про генерування фішингових діалогів, автоматизоване створення підроблених банківських документів і чат-скам замість дзвінків.

Директор з протидії шахрайству Sense Bank Юрій Хмеленко зазначає, що індустрія рухається до «схем максимальної автономності», у яких роль людини стає дедалі меншою. Якщо цей процес триватиме, поріг входу в такий кримінальний бізнес майже зникне, а замість кількох великих контрольованих мереж правоохоронці матимуть справу з безліччю дрібних, розпорошених по світу учасників.

Дослідники наполягають, що рейди проти окремих офісів — це лише «гра в кротів», яка не змінює ситуацію, поки не зруйнована вся система. Серед головних рекомендацій вони називають посилення модерації job-сайтів і соцмереж, підвищення обізнаності про розрив між обіцяною та реальною зарплатою, а також стимулювання орендодавців не здавати приміщення шахраям. Крім того, вони пропонують бити не по окремих офісах, а по цілих «гридах», забезпечити потрапляння заяв про шахрайство до профільних підрозділів, відновити політичну волю для боротьби з корупційним прикриттям кол-центрів, спростити міжнародні розслідування через уніфіковані протоколи та використати захисний ШІ як частину державної стратегії без скасування відповідальності громадян за цифрову гігієну.

У підсумку «Kyiv Calling» постає не лише як опис кримінального бізнесу, а як діагноз системної проблеми. Ідеться про правоохоронну корупцію, слабке законодавство та про те, як технології масштабують шахрайство швидше, ніж закон встигає реагувати. Автори дослідження визнають методологічні обмеження: закритість теми, складність підтвердження фактів корупційного «даху» та політизованість російських наративів про «українських хакерів». Водночас зібрана картина достатньо послідовна, щоб зробити головний висновок: поки прибутковість цього бізнесу залишається такою високою, а покарання — настільки умовним, «офіси» відкриватимуться так само швидко, як їх закриватимуть.

Апеляційний суд залишив у силі рішення про стягнення з Держвідновлення 1,09 млрд грн на користь «Onur»

Оприлюднено автором

Північний апеляційний господарський суд 14 липня не задовольнив апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва, за яким агентство має сплатити компанії «Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret Ve Sanayi A.Ş.» (Туреччина) 1,09 млрд грн. Про це відомо з постанови, оприлюдненої 16 липня в Держреєстрі судових рішень.

Суперечка стосується ремонту кількох ділянок траси М-05 Київ – Одеса. У січні 2020 року Укравтодор замовив ці роботи компанії «Onur» за результатами тендеру, проведеного поза системою «Прозорро», оскільки ремонт фінансувався за рахунок кредитних коштів Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку.

Тоді «Onur» переміг у торгах із ціною 65 млн євро. Однак уже через пів року ЄБРР повідомив Мінфіну про призупинення фінансування контракту до завершення розслідування щодо порушень умов проведеного тендеру. Йшлося про фальсифікацію торгів. У жовтні 2020 року ЄБРР, а в лютому 2021 року Європейський інвестиційний банк скасували фінансування контракту. На той момент «Onur» виконав частину робіт на 11 млн євро і звернувся до суду, щоб стягнути ці кошти з Укравтодору.

У 2021 році Господарський суд міста Києва задовольнив позов «Onur». Після цього Укравтодор добровільно сплатив представництву компанії «Онур» 347,51 млн грн на виконання рішення суду першої інстанції. У 2022 році «Onur» розірвав контракт, а в 2023 році видав кінцевий платіжний сертифікат на 21,25 млн євро і 172,45 млн грн ПДВ. У 2024 році компанія знову пішла до суду, щоб стягнути ці кошти вже з Держвідновлення. Агентство наполягало, що підстав для оплати немає через відсутність фінансування, про яку підряднику було відомо.

У червні 2024 року Господарський суд міста Києва задовольнив позов «Onur» і постановив стягнути з Держвідновлення 1,09 млрд грн. Із цієї суми 21,25 млн євро становить основний борг, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення дорівнювало 918,57 млн грн, ще 172,45 млн грн — це ПДВ, а 1,06 млн грн — судовий збір.

Суддя Оксана Марченко зазначала, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також взяття ним зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов’язку виконати господарські зобов’язання.

У 2025 році Держвідновлення виграло апеляцію. Тоді колегія суддів вказала, що позивач не навів і не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми боргу з ПДВ. На думку апеляційного суду, перша інстанція ухвалила рішення на підставі неналежних доказів. Проте Верховний Суд скасував цю постанову і повернув справу на новий розгляд до апеляції.

Під час повторного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належно оцінив докази у справі та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 2024 року про стягнення коштів залишилося чинним.

Нагадаємо, у травні 2026 року Європейський банк реконструкції та розвитку і турецький «Onur» досягли врегулювання щодо змови на тендері в Україні. За даними «Наших грошей», йдеться про ремонт траси М-05 Київ – Одеса у 2020 році. Компанію та її 53 дочірні компанії позбавили права брати участь у проєктах, що фінансуються ЄБРР, на один рік і три місяці.

Держвідновлення намагалося долучити до справи новини про це з сайтів ЄБРР і «Наші гроші», однак їх не прийняли як додаткові докази, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції цих матеріалів ще не існувало.

У вересні 2025 року САП повідомила, що разом із НАБУ продовжує розслідування двох кримінальних проваджень щодо корупційних дій службових осіб Укравтодору і турецької компанії «Онур». Ідеться про можливі розкрадання під час ремонту траси М-05 Київ-Одеса за контрактами, отриманими «Онуром» у різні роки. Саме за одним із таких контрактів, розкрадання за яким розслідує НАБУ, «Онур» і намагається відсудити 1 млрд грн.

У центрі Києва почала працювати пілотна мережа 5G

Оприлюднено автором

У центральній частині Києва відсьогодні офіційно запрацювала пілотна мережа 5G. Її запуск має дати змогу перевірити, як технологія працює в реальних умовах, а також підготуватися до подальшого масштабування.

Про це повідомив заступник міністра цифрової трансформації України Станіслав Прибитько. За його словами, мобільні оператори розгорнули покриття по-різному: в одних воно ширше, в інших менше. Водночас Хрещатик уже охоплений мережею 5G усіх операторів.

“Відсьогодні 5G доступний у центральній частині Києва. Кожен оператор покривав місто по різному, тому в когось покриття масштабніше, в когось менше, але Хрещатик покрили усі”, — пояснив фахівець.

Пілотний запуск дасть можливість перевірити роботу мережі за різного навантаження, протестувати обладнання, оцінити якість покриття та зібрати необхідні дані для подальшого впровадження технології. Раніше пілотні зони 5G вже діяли у Львові, Бородянці та Харкові.

“За цей час 5G випробували майже 1,5 мільйона абонентів, а по всій країні вже працює понад 300 базових станцій пілотної мережі”, — додав Прибитько.

Також заступник міністра повідомив, що після Києва наступним містом для запуску пілотного проєкту 5G має стати Одеса.

Київський суд закрив провадження у справі про вбивство Артура Саргсяна у Вірменії

Оприлюднено автором

Святошинський районний суд міста Києва закрив кримінальне провадження щодо 67-річного уродженця Грузії, кримінального авторитета Самвела Мартиросяна на прізвисько “Самвел Донецький”/”Самозванець”, а також його сина і племінника — 44-річного Генріха Мартиросяна та 32-річного Максима Шевченка. Їм інкримінували організацію та вчинення на території Вірменії з корисливих мотивів групою осіб умисного вбивства Артура Саргсяна (п.п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України). Рішення 14 липня 2026 року ухвалила колегія суддів у складі головуючої Віри Кравець та суддів Сергія Дячука й Оксани Поплавської, повідомляє Детектив-інфо.

Йдеться про справу з “вірменсько-полтавськими акцентами”, що бере початок від подій 2015 року. Тоді Мартиросян після звільнення вирішив переїхати на Батьківщину автора “Енеїди” на тлі окупації Донецька. Згодом у нього виникла гостра суперечка з давнім знайомим Артуром Саргсяном: від останнього “Самозванець” почав вимагати переоформлення права власності на кілька об’єктів нерухомості в Полтаві.

Саргсян відмовлявся “відписувати” квартири на користь авторитета і, щоб уникнути “розбірок”, поїхав з України до Єревана. Навесні 2016 року туди прибули син і племінник “Самвела Донецького”.

За версією слідства, Максим Шевченко та Генріх Мартиросян, діючи за вказівкою “Самозванця”, вистежили жертву і пізно ввечері 3 квітня 2016 року напали на Саргсяна. Від численних ножових поранень Артур Степанович помер, а виконавці, ДНК яких виявили на одному зі знарядь вбивства, повернулися до України.

Офіційні претензії щодо причетності до вбивства на території Вірменії “Самвелу Донецькому”, його сину та племіннику українські правоохоронці висунули після перейняття справи про “єреванське вбивство” у лютому 2020 року. На той момент Мартиросян-старший уже пів року перебував під вартою в Київському СІЗО в межах розслідування “суто українських” рекетирських звитяг ватажка етнічного угруповання. Спершу правоохоронці повідомляли про кілька випадків вимагання в складі ОЗУ, хуліганство та незаконний обіг зброї.

Навесні 2020 року, під час перебування “Самозванця” в стінах “діда Лук’яна”, група арештантів побила авторитета. За однією з версій, це сталося через початок конфіденційної співпраці Мартиросяна з верхівкою СБУ проти людей з близького оточення тодішнього очільника МВС Арсена Авакова.

Прибічники цієї версії натякали, що отриманий від “Самвела Донецького” компромат на Володимирській планували використати проти Володимира Манукяна та голови Спілки вірменів Вілена Шатворяна, яких пов’язували не лише з міністром внутрішніх справ, а й з Нодари Асояном на прізвисько “Нодар Руставський”.

Існування “ділових взаємин” і подальших розбіжностей як з Віленом Шатворяном, так і з нардепом 8 скликання Максимом Бурбаком, а також “вагому роль” МВС у цих процесах восени 2021 року публічно підтверджував сам “Самвел Донецький”. За його словами, саме в бізнес-конфліктах з оточенням Арсена Авакова слід шукати причини підвищеної уваги до нього з боку силовиків у 2019 році й надалі.

Попри зміну міністра внутрішніх справ, “Самозванець” певний час залишався під вартою. Ситуація змінилася в середині травня 2023 року, коли апеляційний суд відпустив Самвела Мартиросяна під домашній арешт.

Восени 2024 року на свободу вийшли й родичі Самвела Жорайовича — Максим Шевченко та Генріх Мартиросян звільнилися під заставу.

Нові зрушення у кримінальних справах “Самвела Донецького” і Ко припали на літо поточного року. У червні об’єднане провадження щодо “вітчизняних звитяг” очолюваного ним ОЗУ призначили до розгляду по суті. Що ж до “вірменського вбивства” Артура Саргсяна, то суд дійшов висновку, що в матеріалах провадження відсутні гарантії держави-запитувача щодо дотримання принципу non bis in idem, а рішення Офісу Генерального прокурора про перейняття провадження суперечить прямому законодавчому обмеженню, встановленому п.1 ч.1 ст.596 КПК України. Після цього справу закрили.