У новому проекті Цивільного кодексу України пропонується новий підхід до аліментних зобов’язань. Зокрема, передбачається можливість звільнення від обов’язку утримання або заборгованості за аліментами. Про це повідомляє “Судово-юридична газета”. Раніше “Судово-юридична газета” детально описувала порядок сплати аліментів у новому Цивільному кодексі України, за яким утримання може надаватися в грошовій або натуральній формі за домовленістю сторін, або судом у частці від заробітку платника і/або у твердій сумі. Крім того, аліменти, які надходять на користь дитини, є її власністю. Батьки або інші законні представники, на ім’я яких виплачуються аліменти, розпоряджаються ними винятково за цільовим призначенням і в інтересах дитини. Водночас у новій редакції Цивільного кодексу України з’являється стаття 1623, яка передбачає звільнення від обов’язку надавати утримання або заборгованості за аліментами. Однак, запропоноване формулювання статті 1636 ЦК України не уточнює, про яких одержувачів аліментів йдеться — чи це неповнолітні діти, чи повнолітні особи, наприклад колишній/колишня дружина або батьки. Зокрема, стаття 1623 ЦК України, встановлює коло осіб, між якими виникають аліментні зобов’язання: З огляду на це, приписи статті 1636 можуть негативно вплинути на неповнолітніх дітей, які отримують аліменти від батьків, адже формально суд може звільнити платника від обов’язку утримання. На практиці аліменти призначаються на користь дитини, і навіть якщо кошти перераховуються на рахунок одного з батьків, він зобов’язаний використовувати їх винятково в інтересах дитини. Через це виникає правова колізія: якщо батько чи мати доведе, що дохід іншого достатній для забезпечення власних потреб і потреб дитини, суд може звільнити його від сплати аліментів. Проте така логіка суперечить принципу захисту прав дитини: обов’язок утримання — це обов’язок батьків перед дитиною, а не між собою. Вищий дохід одного з батьків не має автоматично скасовувати обов’язок іншого. У цьому сенсі стаття 1648 (обов’язок батьків утримувати дитину) має пріоритет, адже вона закріплює безумовне право дитини на матеріальну підтримку. Що передбачає чинне законодавство Наразі питання аліментів регулює Сімейний кодекс України. Стаття 192 цього кодексу дозволяє зменшити або збільшити розмір аліментів за позовом платника або одержувача у разі зміни матеріального чи сімейного стану, стану здоров’я або інших обставин. Однак чинна норма не містить прямого положення про повне звільнення від аліментів через більший дохід одержувача і передбачає лише зміну розміру виплат, а не припинення обов’язку. У разі ухвалення нової редакції Цивільного кодексу України інші нормативні акти втратять чинність, що в подальшому може негативно вплинути на інтереси дитини. Це також може спричинити ситуацію, коли платник аліментів навмисно занижує свої доходи, що тягне за собою правові наслідки як ухилення від виконання батьківських обов’язків.
Архіви позначок: аліменти
Суд відмовив чоловіку у перерахунку аліментів
Суд у Братську розглянув скаргу чоловіка, який намагався довести, що його платіж у розмірі 65 тисяч гривень мав бути врахований виключно на погашення аліментів для колишньої дружини. Суд встановив, що перераховані кошти були розподілені між двома чинними провадженнями та не можуть бути враховані у новому рішенні.Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.Два провадження – один платіж: як розподілено коштиБратський районний суд Миколаївської області розглянув скаргу на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні, що виникло на підставі рішення у справі № 471/645/22 про стягнення аліментів.Скарга була подана боржником на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Боржник наполягав на тому, що його кошти у розмірі 65 тисяч грн, сплачені 2 лютого 2023 року, потрібно перерахувати на погашення заборгованості зі сплати аліментів на утримання колишньої дружини. На його думку, саме цим платежем виконано зобов’язання, а тому подальше нарахування заборгованості є неправомірним. Ситуація ускладнювалась тим, що на момент здійснення даного платежу існували два виконавчі провадження. Перше було відкрито 27 липня 2022 року щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. А друге – 5 січня 2023 року: на підставі заочного рішення суду від 10 листопада 2022 року про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 усіх видів доходу платника. Саме в межах цього провадження боржник і здійснив платіж.Державний виконавець розподілив кошти між двома провадженнями: 21408,56 грн було зараховано на провадження щодо утримання дитини, а 43346,44 гривень – на провадження щодо утримання дружини. Проте 2 березня 2023 року провадження щодо утримання дружини було закінчено – у зв’язку зі скасуванням заочного рішення суду.19 квітня 2023 року суд ухвалив нове рішення, визначивши розмір аліментів на дружину – у частці 1/10 доходів платника. На підставі цього рішення 26 серпня 2024 року було відкрито ще одне виконавче провадження. Станом на 4 вересня 2025 року за цим провадженням існувала заборгованість у розмірі 62485,70 грн. Боржник наполягав, що його платіж у лютому 2023 року необхідно врахувати саме у цьому новому провадженні, адже він був здійснений на виконання рішення про утримання дружини. Саме тому чоловік неодноразово звертався до відділу державної виконавчої служби із заявами про перерахунок. Проте отримав відповідь-відмову: кошти були розподілені відповідно до чинних на той момент проваджень і тому не можуть бути перенесені на інший рахунок. Дослідивши матеріали справи, суд встановив: платіж у розмірі 65 тисяч гривень був здійснений до відкриття нового провадження, а тому у державного виконавця не було правових підстав для його зарахування у рахунок заборгованості за іншим виконавчим документом. Крім того, боржник не оскаржував дії виконавця щодо розподілу коштів у момент їх здійснення і не заявляв про фактичне виконання рішення після перегляду заочного рішення суду.Принцип формальної визначеності: відмова у скарзіУ своїй ухвалі суд послався на статтю 447 ЦПК України, яка надає сторонам виконавчого провадження право звертатися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Також було враховано положення Конституції України про обов’язковість судових рішень та статтю 18 ЦПК України, яка закріплює їхню загальнообов’язковість.«Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої, восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця», – наголосив суд першої інстанції. Також суд звернув увагу на те, що на момент здійснення платежу існували два провадження, і державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, розподіливши кошти між ними. Після закриття провадження щодо утримання дружини у березні 2023 року кошти, які були зараховані на нього, не могли бути перенесені на інше провадження, відкриття якого відбулося лише у серпні 2024 року.«Державним виконавцем було здійснено розподіл сплачених коштів на два виконавчих провадження відкритих станом на 02.02.2023 року – 21408,56 грн. на ВП 69489138; 43346,44 грн. на ВП 70653593. 02.03.2023 року постановою державного виконавця ВП 70653593 було закінчено у зв`язку зі скасуванням заочного рішення суду, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». 26.08.2024 року було відкрито виконавче провадження 75904725 за виконанням рішення суду про стягнення аліментів у розмірі 1/10 частини усіх видів доходів. Сплата коштів у розмірі 65000 грн відбулася до відкриття виконавчого провадження 75904725, отже у державного виконавця відсутні підстави для зарахування вказаних коштів в рахунок заборгованості зі сплати аліментів на дружину», – констатував суд.Крім того, після перегляду заочного рішення суду у справі про стягнення аліментів на колишню дружину чоловік не оскаржував дії державного виконавця щодо розподілу коштів між двома виконавчими провадженнями. За таких обставин, суд постановив: у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця – відмовити.Відсутність правових підстав для перенесення коштів на інше виконавче провадження зумовлена принципом формальної визначеності виконавчих документів та обов’язковістю виконання судових рішень у межах конкретного провадження. Оскільки боржник не оскаржив дії виконавця щодо розподілу коштів у момент їх здійснення і не довів фактичного виконання рішення після перегляду заочного рішення суду, скарга на бездіяльність державного виконавця була обґрунтовано залишена без задоволення.