У Верховній Раді 17 липня 2026 року зареєстрували законопроєкт №15427 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального і правового захисту осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з розвідувальними або контррозвідувальними органами». Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.
Документ спрямований на усунення прогалин у законодавстві та запровадження єдиної системи соціального і правового захисту для людей, які з 19 лютого 2014 року конфіденційно співпрацювали з розвідувальними органами або Службою безпеки України як контррозвідувальним органом. Його практична мета полягає в тому, щоб за обсягом державних гарантій прирівняти цивільних осіб, які виконували завдання для контррозвідки, до тих, хто співпрацював із розвідувальними органами.
Окремо законопроєкт має врегулювати проблему документального підтвердження конфіденційного співробітництва, через яку такі особи роками фактично не могли скористатися правами на соціальний захист.
Як пояснюється у пояснювальній записці, чинне законодавство вже містить окремі гарантії для осіб, які конфіденційно співпрацювали саме з розвідувальними органами України. Водночас цивільні особи, які виконували конфіденційні завдання для Служби безпеки України, таких самих гарантій не мають, адже СБУ є контррозвідувальним, а не розвідувальним органом.
Автори законопроєкту зазначають, що від початку тимчасової окупації українських територій та проведення АТО й ООС оперативні підрозділи СБУ і розвідувальні органи активно залучали цивільних осіб до виконання конфіденційних завдань. Частину таких людей викрили, вони потрапили в полон, зазнали катувань або досі перебувають у місцях несвободи. Проте багато з них не можуть отримати належний соціальний захист через відсутність законодавчих механізмів або через неможливість документально підтвердити факт співпраці.
Однією з головних змін є поправки до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Законопроєкт передбачає право на статус учасника бойових дій для осіб, залучених до конфіденційного співробітництва не лише з розвідувальними, а й із контррозвідувальними органами України, якщо вони виконували відповідні завдання на тимчасово окупованих територіях, у районах проведення АТО, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії або в інших місцях ведення бойових дій.
Так само пропонується поширити на конфідентів контррозвідки право на статус особи з інвалідністю внаслідок війни, якщо під час виконання відповідних завдань вони дістали поранення, контузію, каліцтво чи інші ушкодження здоров’я. Порядок надання цих статусів має визначити Кабінет Міністрів України так, щоб не допустити розкриття факту конфіденційного співробітництва.
Також законопроєкт пропонує доповнити Закон «Про контррозвідувальну діяльність» новою статтею 10-1. Вона має комплексно врегулювати соціальний і правовий захист конфідентів контррозвідки.
Зокрема, передбачається нерозголошення факту конфіденційного співробітництва, а також можливість застосування спеціальних заходів безпеки щодо таких осіб та їхніх близьких родичів. Крім цього, конфіденти зможуть отримувати статус учасника бойових дій і статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Членам їхніх сімей у разі загибелі конфідента, встановлення йому інвалідності або втрати працездатності мають надаватися одноразова грошова допомога і медичне забезпечення.
Документ також передбачає, що держава сприятиме звільненню осіб, яких затримали, заарештували або засудили на тимчасово окупованих територіях України чи за кордоном під час виконання контррозвідувальних завдань. Завдані їм збитки відшкодовуватимуться користуючись з коштів державного бюджету. Окремо пропонується запровадити можливість спрощеного набуття громадянства України або отримання статусу біженця чи притулку для іноземців, які зробили вагомий внесок у захист України.
Ще один блок змін стосується Закону «Про розвідку». Якщо зараз закон прямо передбачає сприяння держави у звільненні конфідентів, яких затримали чи засудили за кордоном, то новий законопроєкт пропонує поширити ці гарантії і на випадки затримання, арешту чи засудження на тимчасово окупованій території України. Одночасно уточнюється порядок відшкодування шкоди таким особам за рахунок державного бюджету.
Крім того, пропонується встановити, що всі особи, які співпрацювали з розвідувальними органами починаючи з 19 лютого 2014 року, матимуть право на повний обсяг соціального і правового захисту, передбачений Законом «Про розвідку».
Окрема новела стосується механізму підтвердження права на соціальний захист. Законопроєкт пропонує закріпити одразу в кількох законах принцип, за яким під час адміністративної процедури презюмується достовірність відомостей, повідомлених особою, залученою до конфіденційного співробітництва. Якщо державний орган не погоджується з такою інформацією, саме він повинен довести її недостовірність.
У пояснювальній записці зазначено, що цей підхід має вирішити проблему втрати документів, загибелі кураторів та інших обставин, які унеможливлюють документальне підтвердження факту конфіденційної співпраці.
Зміни пропонуються і до Закону «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України». Його дію планують прямо поширити на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яких було позбавлено особистої свободи саме у зв’язку з виконанням діяльності, пов’язаної з конфіденційним співробітництвом із розвідувальними або контррозвідувальними органами чи виконанням завдань руху опору.
Водночас визначаються особливості підтвердження таких обставин за допомогою довідок відповідних органів і застосування презумпції достовірності відомостей, повідомлених особою.
Прикінцеві положення передбачають, що нові гарантії поширюватимуться і на тих, кого залучили до конфіденційного співробітництва до набрання чинності законом, але не раніше 19 лютого 2014 року.
Після ухвалення закону Кабінет Міністрів України матиме три місяці, щоб привести свої нормативно-правові акти у відповідність із новими положеннями та створити ефективний механізм документального підтвердження конфіденційного співробітництва, який одночасно гарантуватиме нерозголошення такої інформації та дасть змогу реалізувати право на соціальний захист.
