Журналістка та воєнна кореспондентка Анна Калюжна пережила одну з найнебезпечніших ситуацій у своїй кар’єрі: ворожий дрон прицільно летів на неї на відстані лише 150 метрів. На щастя, її врятували військові, з якими вона перебувала на передовій, і ситуація завершилася без жертв.Як зазначає сама Калюжна у своєму пості на Facebook, це був перший випадок за всі ці роки, коли “якесь падло летіло прицільно на неї”. Однак, завдяки швидкій реакції, солдати змогли знешкодити дрон, і журналістка відскочила від місця удару.
«Я відскочила. Але влучила вона прямісінько в місце, де я сиділа за кілька секунд до цього. Відео є, але подробиці поки не можна. Все буде пізніше», — написала журналістка.
У березні 2024 року Калюжна вирушила у село Роботине разом з оператором Андрієм, пресофіцером Сергієм Скибчиком, фотографом Андрієм Андрієнком та розвідником Максом “Тором”. Група пройшла понад шість кілометрів через випалені поля та зруйновані села під постійним дзижчанням дронів, не знаючи, чи належать вони українським, чи ворожим силам.
Під час виходу вони натрапили на військового в українській формі, який не міг пояснити, як опинився там. Макс “Тор” припустив, що це могла бути диверсійно-розвідувальна група. Журналісти та військові забрали у нього зброю та гранати, напоїли його водою й допомогли прийти до тями. Завдяки цьому солдат уник смертельної небезпеки — він міг потрапити на мінне поле або в розтяжки. Хоч під час походу Макс “Тор” отримав травму коліна, йому це не завадило на наступний день піти на штурм.
У червні 2023 року Калюжна відвідала Мар’їнку, щоб відзняти контрнаступ українських військ на Донеччині. Туди вона вирушила з оператором Андрієм та пресофіцером Ярославом Чепурним о третій ранку з Курахового і прибула на передові позиції всього за 700 метрів від “нуля”. Там розпочався один із найбільших штурмів російської армії за довгий час — по українських позиціях били танки, артилерія та ворожа піхота. Бій тривав близько десяти годин без перерв, під час якого командири координували дії підрозділів та надавали допомогу пораненим. Журналістка та її команда опинилися на передовій у самому епіцентрі бою. Ввечері після бою вони відвідали зруйновану церкву, що нагадувала античні руїни, а потім пробігли останні 200 метрів до позицій українських десантників, та опинилися всього за 25 метрів від російських військ — найближче за всю її кар’єру.
У жовтні 2024 року Калюжна супроводжувала ротного “Коуча” у ліс за Липцями на територію, нещодавно звільнену від російських сил. Вони пробігли через обстріляний ліс, яри та обгорілі дерева, несучи бронежилети та наплічники вагою близько 17 кілограмів. Наступну добу вони перебували під навісом за кілометр від “нуля”, поки поблизу вибухали артилерія та гради. Повернення до Липців зайняло ще 5,5 км, проте побратими допомагали Калюжній долати втому та небезпеку.
Калюжна наголосила, що жодна професія не варта тих ризиків, які вона переживає на війні. «Єдині, хто цього справді варті, — це люди», — пише вона.