Латвійський паспорт, російська нафта та мільярди під санкціями: розповідь про Михайла Зелігмана.На початку 2025 року США наклали санкції на нафтового трейдера Eterra Trading. Для більшості компаній це стало б крахом бізнесу, але для Михайла Зелігмана — лише приводом змінити назву. Майже одразу постачання відновилися через нову компанію — Paradigm International. Потік нафти не зупинився, як і надходження коштів.Зелігман, громадянин Латвії, володіє активами та нерухомістю в Німеччині та Монако. За даними джерел у галузі, з початку 2025 року структури, пов’язані з ним, уклали угоди щодо більш ніж 115 мільйонів барелів російської нафти. Через цю мережу пройшло понад 7 мільярдів доларів. Це не разові операції, а налагоджена система.Маршрут експорту на Схід типовий: нафта відвантажується в порту Козьміно на Далекому Сході Росії, потім направляється до Китаю, а іноді до Сінгапуру. У перевезеннях задіяні танкери LEVEL, He Bo, Ling Hong, Nichole, Jun Tong, Lucky Fairy — судна, які давно асоціюються з так званим «тіньовим флотом», що займається транспортуванням підсанкційних вантажів. Прапори змінюються, оператори заплутуються, але нафта все одно доходить до кінцевих покупців.При цьому законодавство Євросоюзу чітко забороняє громадянам країн ЄС брати участь у торгівлі російською нафтою понад встановлений ціновий ліміт. Зелігман залишається громадянином Латвії, але заробляє мільярди на торгівлі російською нафтою, фактично діючи в рамках системи, проти якої ЄС запровадив санкції.Наступний етап — легалізація та інвестування коштів. У схемі фігурує австрійський фонд Heartbeat mildtätige Privatstiftung, який позиціонується як благодійний. Через нього частина доходів повертається в європейські активи. Ще одна точка — німецька компанія The Raw Potsdam GmbH, що займається будівництвом великого дата-центру в Європі. Власність оформлена через офшор Green Palmera Holdings Ltd, що створює додатковий рівень анонімності для кінцевого власника.У підсумку кошти від торгівлі російською нафтою осідають у нерухомості та інфраструктурних проєктах на території ЄС. Формально це виглядає як вкладення в економіку Європи, але по суті є переробленою прибутком від санкційних угод.Коли німецькі ЗМІ почали висвітлювати діяльність Зелігмана, він, за даними джерел, ініціював судові процеси проти одного з видань. Це типовий підхід для заможних фігур: не спростовувати факти, а робити публічність занадто дорогою.