04 лютого 2026 року Київський районний суд міста Одеси ухвалив вирок у справі № 947/38994/23 щодо ймовірного вимагання майже мільйона гривень. Гучна справа, у розслідуванні якої брала участь СБУ, несподівано змінила свій напрям у суді: виявилося, що «неіснуючий борг», про який стверджував потерпілий Михайло Цонков, насправді був реальним.
Як наслідок, обвинувачені Вюгар Османов та Рабіл Алієв уникли тривалого ув’язнення та отримали умовні строки.
Суть конфлікту: морква, розписка і борги
Історія почалася ще у 2016 році, коли потерпілий Михайло Цонков разом із колишнім бізнес-партнером вирощували насіння моркви. Партнер позичив Цонкову значну суму грошей, і той власноруч написав боргову розписку на 927 тисяч гривень. Однак борг так і не повернув, пояснюючи це тим, що фуру з його насінням нібито заарештували в Києві.
Протягом років партнер намагався повернути свої кошти, але марно. Влітку 2023 року він вирішив розпочати новий аграрний бізнес разом із Вюгаром Османовим (директором ТОВ «Одеса Море +») та Рабілом Алієвим. Кредитор розповів їм про старий борг Цонкова і запропонував: якщо вдасться повернути гроші, вони стануть його внеском у їхню нову спільну справу.
Османов та Алієв узялися за повернення боргу. Відбулося кілька зустрічей: спочатку в селі Владичень Болградського району, де Цонков повернув 20 000 гривень готівкою (про що відразу зробили позначку на оригіналі розписки). Наступні зустрічі проходили в одеських ресторанах «Горець» та «Апшерон».
Спецоперація СБУ та суд
Не бажаючи повертати решту боргу, Михайло Цонков звернувся до правоохоронних органів, заявивши, що з нього погрозами вимагають «неіснуючий борг». Згодом у справу втрутилася СБУ: Цонкова оснастили прослуховуванням, видали мічені 500 доларів США, які він передав обвинуваченим під час зустрічі в ресторані «Горець».
Під час останньої зустрічі біля ресторану «Апшерон» третя особа (справа щодо якої виділена в окреме провадження) вдарила Цонкова в груди. Після цього Османова та Алієва жорстко затримали, звинувативши у вимаганні в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 189 КК України), що загрожувало їм позбавленням волі на строк від 7 до 12 років.
Однак під час судового розгляду версія слідства розвалилася.
По-перше, сам Михайло Цонков у суді плутався у свідченнях і зрештою визнав, що розписка справжня, він її підписував і дійсно мав фінансові зобов’язання.
По-друге, свідки підтвердили, що Османов і Алієв не привласнювали гроші собі — передані Цонковим 500 доларів США того ж дня були перераховані на банківську картку доньки справжнього кредитора.
Рішення суду
Суддя дійшов висновку, що дії обвинувачених не можна кваліфікувати як вимагання, оскільки вони не намагалися заволодіти чужим майном для власної вигоди. Вони намагалися змусити боржника виконати його реальні зобов’язання, але робили це незаконними методами (погрозами).
Тому суд перекваліфікував дії Вюгара Османова та Рабіла Алієва з ч. 4 ст. 189 (Вимагання) на значно м’якшу ч. 2 ст. 355 Кримінального кодексу України (Примушування до виконання цивільноправових зобов’язань).
Обом обвинуваченим призначили покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, але суд звільнив їх від реального відбування покарання, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно).