У 2024 році в Києві стався інцидент, який кардинально змінив уявлення про безпеку в навчальних закладах під час повномасштабної війни. Голова Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян розповіла про цей випадок на фоні нових тривог, адже гуртожитки столиці неодноразово ставали мішенню для ворожих обстрілів. Як повідомляє Інформатор, кілька студентів гуртожитку професійного навчального закладу проігнорували вказівку викладача сховатися під час тривоги. Після вибуху в сусідній будівлі вони кинулися до укриття босоніж, проходячи коридором, посипаним уламками скла. На фотографії з місця події видно кров від порізів на їхніх ногах.
Олена Фіданян у своєму пості на Facebook описала деталі інциденту, приєднуючись до обговорення викликів воєнного часу та реформ в освіті, зокрема щодо гуртожитків для старшокласників профільних ліцеїв. Ранковий обстріл застав учнів уві сні. Педагог, який чергував, обійшов усі кімнати, і більшість учнів одразу побігли до укриття. Проте в одній кімнаті підлітки проігнорували прохання адміністрації і навіть грубо вказали викладачеві «на двері», відмовившись піднятися.
Вихователь намагався переконати хлопців, але врешті-решт сам кинувся до укриття останнім. Невдовзі пролунав вибух: ворожий снаряд влучив у сусідню нежилу будівлю, де загинула людина. У сховищі гуртожитку вже були всі мешканці, окрім хлопців із проблемної кімнати. Вони прибігли лише після вибуху, коли вікна в їхній кімнаті розбилися, і уламки посипалися всередину. Хлопці, звалившись з ліжок, не встигли взутися і, не відчуваючи болю, мчали босоніж коридором, встеленим склом, — зазначає Олена Фіданян.
Наслідки цього жахливого «уроку» виявилися болючими для всіх. Підлітки отримали глибокі порізи на стопах, які залишать шрами на все життя. Педагоги та адміністрація, за словами Фіданян, отримали душевні травми. Після відбою тривоги весь персонал, розкиданий містом, підтримував зв’язок з учнями, а потім повернувся до закладу, щоб допомогти зібрати речі і супроводжувати кожного додому, оскільки гуртожиток тимчасово не функціонував.
Окрім емоційної травми, педагогів спіткали й юридичні проблеми. Директорка, яка о 5-й ранку ще була вдома, вихователь та адміністрація писали пояснювальні до різних інстанцій. Їм довелося пройти «розмови-допити» з поліцією. Фіданян підкреслює, що педагоги відповідають за життя і здоров’я своїх підопічних, навіть якщо ті не слухаються і проявляють неповагу. Стан вихователя після події вона описує з болем: розпач, мовчання і тремтіння рук від жаху.
Фіданян також згадує матерів цих хлопців — вони дізналися про обстріл із новин, і уявити їхні почуття неможливо. Цей випадок вона використовує як аргумент у дебатах про освітні реформи під час війни: будь-які нововведення щодо закладів і гуртожитків повинні враховувати сувору реальність. “Це реалії війни, які ми, дорослі, маємо враховувати під час реформ. Бо наші помилки сьогодні можуть коштувати життя”, — підсумовує Фіданян.