У територіальних центрах комплектування, за словами колишнього військовослужбовця, робота організована не за звичним графіком, а відповідно до планових показників. Він зазначає, що лише близько 10% військовозобов’язаних доставляються до ТЦК працівниками поліції. Колишній військовослужбовець ТЦК, який наразі служить у бойовій бригаді, в анонімному коментарі для LIGA.net поділився своїм баченням організації роботи системи комплектування під час мобілізаційних заходів. Він пояснив, що за законом, розшук і доставлення військовозобов’язаних, які не з’являються за повістками, мають виконувати працівники Національної поліції України. Проте, за його словами, на практиці поліція забезпечує доставлення лише приблизно кожного десятого громадянина, тоді як решту випадків фактично виконують працівники ТЦК. Ця ситуація створює значний розрив між законодавчими нормами та реальним виконанням функцій. Як наслідок, співробітники територіальних центрів часто виконують дії, які формально не входять до їхніх повноважень, що, за його словами, призводить до конфліктних ситуацій. “Отже, реформи необхідні для приведення системи у відповідність до закону, де основну роль у доставленні повинна відігравати поліція. Або ж слід легалізувати фактичну практику, надавши ТЦК відповідні повноваження та правовий захист”, – додав він. Цікаво, що робота в ТЦК не відбувається за звичним робочим графіком, а базується на встановлених планових показниках. Він пояснив, що в підрозділах визначаються щоденні, тижневі та місячні завдання, а фактичне завершення роботи залежить від їх виконання. Також він підкреслив високий рівень суспільної напруги навколо діяльності ТЦК, що часто супроводжується конфліктами та агресією щодо їхніх працівників. Додатково, за його словами, існують проблеми з обліковими базами, через які виникають помилкові повістки або оголошення в розшук навіть тих осіб, які вже проходять військову службу. Водночас в Офісі військового омбудсмана в коментарі LIGA.net зазначили, що між законодавчими нормами та реальною практикою існує розрив. Вони підкреслюють, що примусове доставлення громадян має бути функцією правоохоронних органів, тоді як ТЦК повинні зосереджуватися на обліку, плануванні та соціальному супроводі без виконання силових функцій.