Пакистан, Туреччина та Саудівська Аравія досягли домовленості про колективну оборону. Відтепер агресію проти будь-якої з цих держав розглядатимуть як агресію проти всіх. Як передає телеканал NTV, сторони також мають намір розширювати військово-технічне співробітництво, координувати дії щодо врегулювання регіональних криз і обмінюватися розвідувальною інформацією.
Угоду назвали договором Мекки про спільну оборону. Документ закріплює принцип, за яким збройний напад на одну з трьох країн вважатиметься нападом на всіх учасників. Водночас конкретні зобов’язання сторін на випадок такого нападу поки не розголошуються. В Анкарі наголошують, що цей союз має виключно оборонний характер, не спрямований проти жодної конкретної держави, а в майбутньому до нього можуть приєднатися й інші країни. Також підкреслюється, що договір не скасовує чинних міжнародних зобов’язань учасників, зокрема членства Туреччини в НАТО.
Перемовини щодо створення тристороннього оборонного союзу тривали близько року. Ще кілька років тому Туреччина та Саудівська Аравія відкрито змагалися за вплив на Близькому Сході. Після «арабської весни» Анкара підтримувала сили, близькі до «Братів-мусульман» (заборонені в РФ), а також Катар. Саудівська Аравія, своєю чергою, вважала «Братів-мусульман» загрозою для себе, і саме через це у 2017 році разом із союзниками запровадила блокаду Катара.
Новий виток напруження між країнами стався після вбивства у 2018 році саудівського журналіста Джамаля Хашогджі в консульстві Саудівської Аравії в Стамбулі. Тоді турецька влада публічно звинувачувала в організації вбивства вище керівництво королівства.
Зближення розпочалося на початку 2020-х на тлі ширшого перегляду союзів у регіоні. У 2021 році Саудівська Аравія скасувала блокаду Катара, а у 2022-му Ердоган уперше за п’ять років відвідав королівство. Після цього спадковий принц Мухаммед бін Салман прибув до Анкари. Згодом країни почали стрімко посилювати економічну та військову взаємодію: у 2023 році Саудівська Аравія підписала найбільший на той час експортний контракт турецької оборонної промисловості на закупівлю безпілотників.
Після падіння режиму Башара Асада в Сирії наприкінці 2024 року Анкара та Ер-Ріяд зблизилися ще більше. Їхні інтереси збіглися у підтримці нової сирійської влади та в прагненні не допустити відновлення попереднього впливу Ірану.