Світ попрощався з Джоном Д. «Джеєм» Рокфеллером IV — впливовим американським політиком, який упродовж десятиліть представляв Демократичну партію на найвищому рівні. Діяч пішов з життя шостого листопада у власній резиденції у Вашингтоні. Як сповістило інформагентство Reuters, опираючись на офіційні дані, політику було вісімдесят дев’ять років. Рідні державного діяча наразі утримуються від оприлюднення безпосередніх причин його смерті.

За плечима Джона Рокфеллера — багаторічна робота на державній ниві. Зокрема, він п’ять разів здобував перемогу на виборах до федерального Сенату США, де захищав інтереси виборців Західної Вірджинії. Його політичні орієнтири формувалися навколо ліберальних цінностей, а головними пріоритетами стали боротьба з бідністю, впровадження соціальних ініціатив та допомога ветеранам збройних сил. Перед тим як розпочати роботу в американському парламенті, він двічі очолював Західну Вірджинію на посаді губернатора. У період керівництва регіоном та під час сенаторської діяльності він активно лобіював розширення медичного забезпечення, дбав про соціальний захист малозабезпечених громадян, а також підтримував шахтарів, домагаючись для них спеціальних пільг.

Будучи правнуком легендарного засновника нафтової імперії Джона Д. Рокфеллера, він належав до однієї з наймогутніших та найвідоміших бізнес-династій Сполучених Штатів. Окрім цього, він мав родинні зв’язки з Нельсоном Рокфеллером, який свого часу обіймав пост сорок першого віцепрезидента країни.

Серед ключових досягнень сенатора — його вагомий внесок у прийняття програми медичного страхування для малечі з бідних сімей, запуск якої відбувся 1997 року. Завдяки цій державній ініціативі мільйони дітей у різних штатах отримали необхідну медичну допомогу.

Водночас у політичній біографії діяча були й суперечливі епізоди, які він пізніше публічно критикував. У 2002 році, під час каденції Джорджа Буша-молодшого, він проголосував на підтримку військової кампанії в Іраку, що розпочалася наступного року. Згодом політик щиро розкаявся у своєму рішенні. Очолюючи сенатський комітет із питань розвідки, він відкрито звинуватив тодішню президентську адміністрацію у створенні хибних підстав для втягнення держави у воєнний конфлікт.