Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 лютого 2026 року у справі № 600/3147/25-а залишив без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року. Суд визнав законними рішення ТЦК та військової частини, пославшись на чинне законодавство.
Позивач звернувся до суду з вимогою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати протиправним і скасувати наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 лютого 2024 року № 59/1 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період. Також він просив скасувати наказ командира військової частини від 28 лютого 2024 року про зарахування його до списків особового складу військової частини з 28 лютого 2024 року та зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу, тобто звільнити з військової служби.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на день призову йому ще не виповнилося 25 років, а тому, на його думку, мобілізація була проведена протиправно.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Після цього позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати це рішення та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Сьомий апеляційний адміністративний суд не погодився з цими доводами та залишив апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач народився у 1999 році. Матеріали справи свідчать, що відповідно до п. 4 ч. 10 ст. 14 Закону № 2232-XII він був визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. У зв’язку з цим його зняли з військового обліку призовників і взяли на облік військовозобов’язаних, що підтверджується протоколами ВЛК від 30.01.2018 № 11 та від 15.02.2018 № 16.
Суд звернув увагу, що мобілізації підлягають саме військовозобов’язані, а не призовники. Військовозобов’язаними є особи, яких зараховано до запасу для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII. Натомість призовники перебувають на призовному обліку до досягнення 25-річного віку і до моменту зарахування до запасу не належать до категорії військовозобов’язаних.
Отже, особа віком від 18 до 25 років може бути мобілізована лише за умови, що вона набула статусу військовозобов’язаного, тобто зарахована до запасу. Мобілізаційні заходи стосуються виключно військовозобов’язаних і резервістів, а не призовників.
Суд також зазначив, що на момент мобілізації позивача ст. 23 Закону № 3543-XII не визначала вік до 25 років як підставу не призивати громадянина України на військову службу.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ. Цим законом були внесені суттєві зміни, зокрема до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зокрема, граничний призовний вік було змінено з 27 до 25 років відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції Закону № 3633-ІХ.
Водночас спірні правовідносини щодо видання наказів про призов позивача на військову службу та його зарахування до особового складу військової частини виникли у період з 27.02.2024 по 28.02.2024. Тому, як вказав суд, до них слід застосовувати норми законодавства у редакції, чинній саме на той момент.
У період з 24 лютого 2022 року по 18 травня 2024 року законодавство не передбачало для військовозобов’язаних такої підстави для відстрочки від призову під час мобілізації, як недосягнення 25-річного віку. Критерій 25 років застосовувався виключно до призовників.
З матеріалів справи також видно, що у 2018 році позивач за станом здоров’я був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, у зв’язку з чим його взяли на військовий облік військовозобов’язаних.
З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що позивач, будучи військовозобов’язаним та визнаним придатним до військової служби, правомірно підлягав мобілізації незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.
Суд також послався на аналогічну правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.11.2025 у справі № 460/5251/24, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України необхідно враховувати під час розгляду цієї справи.
У підсумку колегія суддів визнала, що вимога позивача про скасування наказу від 27.02.2024 № 59/1 про призов і направлення для проходження військової служби під час мобілізації не підлягає задоволенню. Оскільки сам призов був правомірним, суд також відмовив у задоволенні похідних вимог — про скасування наказу від 28.02.2024 командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу та про зобов’язання виключити позивача з цих списків.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростували цих висновків і не дали підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права або порушив норми процесуального права.