Колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг обговорював з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим можливість створення “буферної зони” між Росією і НАТО за кілька місяців до початку повномасштабної агресії РФ проти України. У цю “буферну зону” могли увійти країни Балтії, оскільки йшлося про обговорення відведення військ альянсу на “кордони 1997 року”, про які говорила Москва. Західний оборонний блок розглядав такі потенційні переговори як “розумну золоту середину”, що фактично означало ігнорування найбільш вразливих членів альянсу щодо загрози з боку РФ. Столтенберг у своїй книзі “Під моїм наглядом: лідерство в НАТО під час війни” зазначив про готовність обговорювати з РФ відведення військ союзників зі східної Європи. Цю інформацію переповів головред The Baltic Sentinel Міліс Ойдсалу, який раніше обіймав посаду заступника міністра оборони Естонії. Ойдсалу пише, що в мемуарах Столтенберг згадав про особисту зустріч з Лавровим восени 2021 року. Ексгенсек НАТО зізнається, що, незважаючи на спротив Польщі та країн Балтії, він пропонував Москві обговорити на засіданні Ради НАТО-Росія вимогу Кремля щодо створення буферної зони в прикордонних районах оборонного блоку та виведення союзних військ на їхні позиції до 1997 року. Ойдсалу припускає, що готовність Столтенберга у 2021 році запропонувати Лаврову обговорення виведення сил НАТО зі східних регіонів могла бути пов’язана з тим, що Сполучені Штати незабаром після цього оголосили про свою готовність також обговорити питання розміщення військ. Цей початковий крок, можливо, був узгоджений між генеральним секретарем та американцями. Це був незручний епізод для країн Балтії. Ойдсалу також зазначив, що Норвегія, рідна для Столтенберга, на той момент ще не вступила до НАТО, тому їй не загрожувала доля “буферної зони”. Він поставив риторичне запитання: чи висував би тодішній генсек альянсу такі пропозиції, якби вони ставили під загрозу його батьківщину? Короткі розмови з естонськими дипломатами підтверджують, що Столтенберг дійсно намагався порушити це питання за спинами країн на східних кордонах НАТО. У січні було скликано Раду НАТО-Росія в надії зрозуміти конструктивні наміри Росії, але росіяни заявили, що їхня пропозиція — це не меню, з якого можна вибрати, а пропозиція “або бери, або ні”. Ойдсалу підкреслив, що підхід Столтенберга був руйнівним для довіри всередині альянсу, оскільки йшлося про готовність керівництва НАТО нормалізувати небезпечну систему, що викликала занепокоєння у Східної Європи, лише для підтримки відкритих каналів з Росією. Він також додав, що під приводом “зміцнення довіри” генсек НАТО розглядав можливість повернення ситуації до 1997 року, що не є зменшенням ризиків, а їх перерозподілом без жодного мандату на це. Ойдсалу резюмує, що для східного флангу НАТО “розумна золота середина” може означати ігнорування інтересів нових членів альянсу. Столтенберг трактує діалог як ціннісно-нейтральну процедуру, але насправді все залежить від того, що нормалізується завдяки цьому діалогу. Для малих держав діалог ніколи не є абстрактною чеснотою, адже в певних ситуаціях ціною діалогу може бути зниження безпеки.