Перебої в роботі Starlink для України вкотре привернули увагу до критичної залежності Європи від американських технологій. Ця ситуація посилила дискусії про необхідність розробки власних супутникових систем, які дозволили б європейським країнам самостійно забезпечувати життєво важливі комунікації та оборонні потреби. Про це повідомляє Bloomberg.

Проблеми з доступом України до військової модифікації супутникового зв’язку Starlink — Starshield — демонструють, наскільки важливу роль американські космічні технології відіграють для оборони України та безпеки загалом у Європі. Як відомо, перебої позначилися на роботі українських безпілотників, зокрема тих, які виконують ударні завдання та перехоплюють повітряні цілі. Водночас у Європі немає готової альтернативи, яку українські військові могли б оперативно задіяти на фронті замість Starlink.

Проте залежність не обмежується виключно супутниковим інтернетом. Європейські держави також покладаються на американські системи космічного спостереження, які допомагають фіксувати запуски ракет і завчасно попереджати про загрози. На сьогодні Європа не має власного аналога американської системи інфрачервоного виявлення ракет.

Подібний стан справ створює серйозні стратегічні ризики, оскільки доступ до критично важливих технологій значною мірою залежить від рішень Вашингтона та приватних американських компаній. На тлі розбіжностей між адміністрацією США та європейськими союзниками питання технологічного суверенітету набуває особливої гостроти.

Наразі Європейський Союз працює над створенням власної супутникової мережі IRIS², розрахованої на забезпечення захищеного зв’язку для державних структур, військових та об’єктів критичної інфраструктури. Цей проєкт також покликаний скоротити залежність Європи від зовнішніх постачальників супутникових послуг.

У січні 2026 року ЄС розпочав запуск обмежених захищених супутникових послуг для державних і військових потреб у межах ініціатив IRIS² та GOVSATCOM. Попри це, повноцінне розгортання IRIS² вимагатиме ще кількох років, а старт надання окремих послуг заплановано на 2029 рік.

Ще однією альтернативою є мережа OneWeb під управлінням європейського супутникового оператора Eutelsat. Проте її можливості поки поступаються Starlink, а параметри обладнання, пропускна здатність і вартість терміналів обмежують її застосування безпосередньо на передовій. Крім того, наявне обладнання Starlink не можна просто підключити до OneWeb — для переходу потрібні зовсім інші термінали.

Крім загальноєвропейських ініціатив, окремі країни розвивають власні національні військові космічні програми. Зокрема, Німеччина проєктує власне угруповання військових супутників.

Попри реалізацію власних програм, на даному етапі Європа не здатна повністю замінити американські супутникові технології. Мережа Starlink має значно більші масштаби та розвиненішу інфраструктуру, тоді як перехід на інші системи потребує часу, фінансових витрат і повного переоснащення обладнання.

Єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс визнав значну залежність Європи від космічних можливостей США. За його словами, відповіддю на цей виклик має стати розвиток власних інновацій та зміцнення співпраці між європейськими країнами.

Таким чином, події навколо Starlink стали додатковим свідченням на користь європейської технологічної самостійності. Водночас у найближчі роки європейські держави, ймовірно, продовжуватимуть залежати від американських засобів зв’язку та попередження про ракетну загрозу, паралельно розбудовуючи власні альтернативи.