Колишнього міністра внутрішніх справ України та новопризначеного секретаря Ради національної безпеки і оборони Ігоря Клименка звинуватили у плагіаті в докторській дисертації. Автори спеціального дослідження заявляють, що в його науковій роботі зафіксували десятки випадків неправомірних запозичень із праць російських, білоруських та українських учених. На їхню думку, окремі фрагменти можуть свідчити не лише про копіювання текстів, а й про можливу фальсифікацію результатів досліджень.

Як повідомляє незалежне білоруське видання “Радіо Свобода” з посиланням на дані українського сервісу “Плагіат і фальсифікація в наукових роботах”, експерти виявили плагіат на 51 із 414 сторінок докторської дисертації Ігоря Клименка. Це становить близько 12 % основного тексту.

Ідеться про дисертацію “Теорія і практика психологічного забезпечення професійної підготовки поліцейських”, яку Ігор Клименко захистив у Харківському національному університеті внутрішніх справ у травні 2019 року. На той час він уже був головою Національної поліції України.

За твердженням авторів дослідження, під час аналізу дисертації вони виявили текстові збіги щонайменше із сімома науковими роботами. Серед них — п’ять праць російських авторів, одна стаття білоруської дослідниці та одна робота українського вченого. У багатьох випадках, зазначають аналітики, першоджерела не були процитовані належним чином. Частину текстів, за їхніми словами, було перекладено українською мовою, змінено окремі слова чи словосполучення, але при цьому збережено структуру, логіку викладу і навіть авторські висновки.

Одним із найпомітніших прикладів автори аналізу називають статтю білоруської дослідниці Наталії Савлакової “Временная перспектива личности: теоретический анализ проблемы”, опубліковану в 2010 році. Ця праця є у списку використаних джерел дисертації Клименка, однак у самому тексті немає жодного посилання на неї. Дослідники вважають, що значну частину матеріалу фактично переписали. Вони також звернули увагу на однаковий порядок абзаців, ту саму послідовність викладу та майже тотожні формулювання.

Крім цього, експерти зафіксували ознаки дослівного перекладу. Зокрема, російський вислів “смысл настоящего момента” у дисертації був переданий як “зміст справжнього моменту”, хоча правильним українським відповідником є “сенс теперішнього моменту”.

Ще одним джерелом запозичень, за даними авторів дослідження, стала кандидатська дисертація російського психолога Вадима Кисельова, присвячена антикорупційній поведінці співробітників державних установ. Як стверджують дослідники, Клименко переписував окремі уривки, після чого замінював словосполучення “співробітник державної організації” на “співробітник поліції” або “курсант”.

Автори сервісу зазначають, що подібні заміни інколи призводили до явних помилок. В одному з фрагментів через механічну підстановку слів вийшло, що курсант може використовувати свою посаду для особистого збагачення, хоча курсанти не обіймають посад і не мають відповідних службових повноважень. Аналітики назвали це одним із прикладів формального редагування чужого тексту без його осмислення.

Окремо дослідники звернули увагу на так звану авторську методику оцінки антикорупційної поведінки поліцейських. За їхніми висновками, її основу майже повністю становили матеріали російського автора. На їхню думку, із шістнадцяти питань лише чотири були додані самим Клименком, тоді як решта повторювали зміст уже опублікованої роботи.

Також аналітики вказали на статтю російського професора Андрія Караяні про психологічну модель службової діяльності. За їхніми словами, саме на її основі фактично була написана одна з наукових статей Ігоря Клименка, яку згодом використали і в докторській дисертації. Автори дослідження стверджують, що текст майже повністю відтворює російський оригінал. Водночас до нього додали лише окремі фрази на кшталт “на нашу думку”, “виділені нами елементи” або “ми вважаємо”, які створювали враження власного авторства.

У цій самій статті дослідники помітили ще одну деталь. До переписаного тексту було додано приклад про незаконний видобуток бурштину в Сумській області. Автори аналізу зазначають, що в цьому регіоні такого явища ніколи не було.

Ще один блок зауважень стосується статистичних даних. Дослідники порівняли результати, наведені в дисертації Клименка, з показниками, які раніше опублікувала білоруська вчена Наталія Алексєєнко. За їхніми словами, середні значення, статистичні коефіцієнти та інші числові показники виявилися майже однаковими, хоча йшлося про різні групи людей, різну кількість респондентів і дослідження, проведені в різних країнах.

Крім того, автори дослідження перевірили низку наукових статей Ігоря Клименка, опублікованих до захисту докторської дисертації. У підсумку вони дійшли висновку, що частина цих робіт також містить обширні текстові запозичення без належного оформлення посилань. Саме ці статті, за їхніми даними, пізніше стали основою окремих розділів докторської дисертації.

Своєю чергою “Радіо Свобода” нагадало, що тема академічної доброчесності українських високопосадовців уже не раз ставала предметом громадських розслідувань. Раніше активісти заявляли про плагіат у наукових роботах колишнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, екс-міністрів освіти Станіслава Ніколаєнка, Лілії Гриневич, Сергія Шкарлета та чинного міністра освіти і науки Оксена Лісового. Водночас із цього переліку лише Сергій Шкарлет залишив свою посаду після оприлюднення інформації про плагіат.

На момент публікації матеріалу Ігор Клименко публічно не коментував висновки дослідження та звинувачення, оприлюднені авторами сервісу “Плагіат і фальсифікація в наукових роботах”.